Главная > Все новости > Активисты района > Андрій Андрєєв: “Єдиними захисниками інтересів киян лишилися місцеві депутати”

Андрій Андрєєв: “Єдиними захисниками інтересів киян лишилися місцеві депутати”

Андрій Андрєєв – народився у Києві на Солом’янці та є одним із наймолодших депутатів фракції «Солідарність» у Київраді. Вперше здобув перемогу на позачергових виборах до місцевих рад 25 травня 2014. Вдруге кияни делегували його до Київради 25 жовтня 2015 року на чергових місцевих виборах, де він представляє інтереси жителів Солом’янського району.

Андрій Андрєєв: “Єдиними захисниками інтересів киян лишилися місцеві депутати”

За весь цей час депутатства не був помічений у гучних скандалах.

Найбільшим недоліком серед київських проблем називає відсутність генерального плану столиці та вважає недолугим нове законодавство про місцеві вибори, запропоноване Слугами народу.

Про це і не тільки в інтерв’ю Андрія Андрєєва «Великому Києву».

Як карантин впливає на роботу депутата? Відчули наслідки обмежень?

Довелося переформувати роботу. Обмежив та скасовував частину великих зустрічей. А от в особистому житті карантин навпаки дав змогу більше часу проводити з маленьким сином і дружиною.

 На тлі зростання захворюваності з’являються чутки, що місцеві вибори можуть перенести…

Те що відбувається в країні, якщо говорити про центральну владу, не витримує жодної критики. Ви ж розумієте, що буде, якщо вони скасують вибори?

Як політичні опоненти, вони викликають посмішку, як керманичі держави – жах та занепокоєння, бо відсутня стратегія.

До того ж в їхній команді незрозуміло, хто приймає рішення по Києву. Виставили кандидатом колишнього мера Рави Руської кандидатом. А ви знаєте скільки в Раві Руській виборців? Вісім тисяч… Там керувати можна з балкону, як казав мій товариш, виходиш і голосно: “Наказую! Сьогодні прибираємо вулицю…” І всі почують.

Як оцінюєте роботу депутатів-мажоритарників Верховної Ради?

Ніяк. Єдиними лобістами інтересів киян лишилися місцеві депутати. Та з рештою, я і не розумію з чим “нові” нардепи можуть виходити до людей. Вони нічого не обіцяли на виборах, отже і звітувати нема за що. Якісь абстрактні лозунги і хвиля популярності Президента зробили свою справу, але життя – не серіал.

“Мої вороги всі, хто не хоче аби Київ розвивався”…

До речі, а хто є вашими політичними опонентами?

Діюча партія влади… Якщо ж розглядати місцеву владу, то тут політичний бренд вторинний, бо вона виконує господарську функцію. Тут мої вороги всі, хто не хоче аби Київ розвивався. Ті, хто допустив, аби, наприклад, Солом’янський ландшафтний парк опинився у нинішньому стані.

Після народження сина я почав гуляти районом з дитячим візочком, та мав змогу переконатися, наскільки незручно пересуватися тротуарами із високими бордюрами, або не мати пандусів біля громадських закладів.

Навіть на відпочинку я не можу відволіктися, і дружина постійно робить зауваження: “А ми можемо просто відпочити і не переносити роботу в особисте життя?”. Завжди проводжу аналогії: “А ось у нас в Києві… а ось подивися тут”…

Ризикуєте заробити “вигорання” чи не лякає ? Все ж один у полі не воїн – має бути якась системність у роботі міської влади, а не поодинокі активісти-депутати.

А я не можу інакше… Коли любиш – гориш справою: там боксерська зала, там сквер, там стадіон. Радію, коли бачу – там дітвора, там матусі, там хлопці на турніках. Це заряджає.

До речі, на вулиці Данилівській, поруч з вулицею Мокрою сотню років тому жили мої прабабуся і прадід, а поруч виросли бабуся і мама…

Тобто я живу там, де жили мої предки. Можливо, пафосно прозвучить, але я хочу, аби тут жили мої діти, онуки та праонуки. Жили максимально комфортно. І дивилися прямо в очі своїм сусідам…

Я тішуся, що мої сусіди вже не дадуть повернути себе в ситуацію до 2014 року, коли депутата ніхто в очі не бачив. Вони можуть обрати гіршого, ліпшого, іншого, але точно не оберуть байдужого. Не вийде просто прийти під якимось “прапором” та сказати: “Ці погані – ми кращі. Голосуйте” і зникнути.

Ми на окрузі на відсотків 70-80 вже вирішили проблемні питання із станом дахів, ліфтів, вікон, поштовими скриньками, дитячими та спортивними майданчиками.

Щоправда, інколи з’являються чудернацькі запити: “А давайте ви ворон поганяєте. Популяція ворон збільшилася”, “замініть мені унітаз у квартирі”… Це реальні історії.

Що вас демотивує чи демотивувала на посаді депутата Київради?

Людська дурість на будь-якому рівні. На рівні виконавця, чиновника, виборця… Робили ремонт в під’їзді на Солом’янській, 30 – мешканець під дулом пістолета вивів малярів з під’їзду, бо йому смерділо фарбою. Або обмазали дитячий майданчик на Преображенській, 16 мазутом, бо діти на гойдалках “голосно кричать”…

Або в Солом’янській адміністрації два чиновника рік не можуть розібратися, хто має почати процедуру взяття на баланс стадіону із трибунами, капітальними приміщеннями на Шепелєва, 5.

Так і “висить у повітрі”. Як в радянському кіно “Королева бензоколонки”: – Ремонтувати має товариш Борщ. – Ні, ремонтувати повинен товариш Лопата”. І це характеризує в принципі стан справ у місті – не просто небажання брати відповідальність, а за найменшої нагоди зняти з себе відповідальність.

“Нове виборче законодавство знижує ефективність депутата”

Чи вплине нове виборче законодавство на функціональні обов’язки місцевого депутата?

Я би запитав інакше. Чи вплинуть ці нововведення на ефективність депутатів? Звичайно вплинуть. На моєму виборчому окрузі мешкає двадцять тисяч виборців. Спробуйте просто поспілкуватися з такою кількістю людей. Я не кажу вже про вирішення проблеми – це колосальні витрати часу і ресурсів.

А тепер мій виборчий округ – весь Солом’янський район, а це майже в 13 разів більше – 253 тис виборців замість 20 тис. Чи зможуть вони всі достукатися до мене?

Вважаю, що це було зроблено, бо у партії влади немає сильних мажоритарних кандидатів, і вони всіляко намагалися цей фактор нівелювати. Частково їм це вдалося, але, сподіваюся, люди їм цього не подарують.

Яка приблизна вартість виборчої кампанії для мажоритарника, який балотується до Київради?

(посміхається) Не знаю скільки зараз… Давно не купував собі туфлі. Думаю, пар п’ять туфель, біла сорочка і гарний настрій… Така моя стратегія на передвиборчий період. За перші кампанії стер всі (сміється).

“Треба жити чесно з людьми”…

Які проблеми у Києві потребують негайного вирішення?

Якщо за останні п’ять років ми трохи змінили ситуацію з великими дорогами, то міжквартальні проїзди і тротуари в жахливому стані.

Організація вивозу сміття – стосується кожного.

Питання, що напряму впливає не лише на безпеку, витрати часу, а значить і власний бюджет кожного, на екологію – паркування.

Зрозуміло, проблему стану житлово-комунального господарства ніхто не знімав. Ми її почали вирішувати. Я вже не кажу про мережі, комунікації, внутрішньобудинкові комунікації, ліфти.

Мільйон проблем і складається відчуття, що вирішити їх всі просто неможливо… Та й людська недбалість…

Можливо. Не всі одразу, але можливо. Треба діяти за принципом “теорії розбитих вікон”. Так – це витрати і час, але це дає результат. Дуже приємно, коли після ремонту в під’їзді дивишся – квіточки поставили, картину повісили.

Коли ж лежить купа бруду і ніхто не прибирає, то і решта буде туди кидати сміття. Так і з замальованим під’їздом, більшість думає: “написом більше, написом менше – нічого не зміниться”…

Так влаштована психологія людини. А хто з таких під’їздів виросте? Я глибоко переконаний, що з чистого, відремонтованого під’їзду вища ймовірність того, що вийде суспільство з іншим підбором цінностей. Не всі, але відсоток людей, які будуть цінувати навколишнє буде значно більшим.

На День Незалежності ми відкрили мурал онукові Івана Франка, Петру Франку – командиру авіації Української Галицької Армії. Попередній мурал був присвячений Симону Петлюрі, це герої нашої країни, навколо яких, зі зрозумілих причин, десятиріччями вибудовували образ ледь не людожерів.

Можливо, просте запитання, але яким є ідеальний Київ у вашій уяві?

Звичайно. Відремонтовані дороги. Немає черг в дитячих садках. Можна з посмішкою зайти в лікарню чи поліклініку.

А зараз там все гнітюче і неприємне – зношене, тьмяне, затерте… Про що може йти мова? Який позитивний настрій? Люди йдуть в лікарню з надією на вирішення проблеми, а отримують безнадію на вході.

Це парки, в які ти приходиш отримати моральне і естетичне задоволення.

Не один парк Наталка на все місто, а в кожному районі такий парк.

Коли сміття вивозять і у вихідні. Так, це коштуватиме трохи дорожче і треба чесно про це казати. А у нас – тариф підвищувати не можна, бо вибори.

Але якщо ти йдеш керувати містом чи стаєш депутатом, то треба розуміти, що всі проблеми вирішити одним махом неможливо. Типу, вжух, і ремонтуються ліфти, але ні. Треба зубами виривати бюджет, стежити аби його не розкрали…

Бо на практиці, наприклад, обіцяли мені керівник фракції, голова бюджетного комітету, що “все буде добре”, а при корегуванні бюджету гроші на капітальне будівництво дитячого садочку на Повітрофлотському, 40а, виділимо. Ми у свою чергу підготували до реконструкції… А потім дізнаюся, що ці гроші хочуть зняти. Я здійняв скандал, дійшов до мера, була жорстка розмова…

«З тими, кому чужі проблеми району мені не по дорозі»…

Відстояли?

Ще ні. І це напряму впливатиме на мої подальші кроки. Сьогодні «Удар» і «Солідарність» розділилися на дві різні політсили. Є ще новостворені, які будуть пробувати свої сили. Кожен пропонує участь…

Для мене зараз є три “реперні” об’єкти – садочок на Повітрофлотському, 40а, який мені обіцяли зробити, а я обіцяв своїм виборцям довести його до ладу; Солом’янський ландшафтний парк, який три роки тому розібрали і ніяк не можуть зібрати назад; і третій, по якому я з 14-го року писав звернення у всі департаменти – інфекційна клінічна лікарня №4 на Солом’янській, 17.

Друга опорна лікарня по коронавірусу в країні. З 2014-го чиновники не спромоглися розпочати її реконструкцію. Тому що ніяк не можуть визначити де межа парку, а де лікарні.

Тому, або третього числа на бюджетній сесії місто, в особі мера і голови фракції, виділяє гроші на ці три об’єкти… Гроші є, було б бажання. Це ж не на забаганки Андрєєва.

Або я буду приймати серйозні рішення з приводу моїх подальших політичних дій. Але я не маю морального права йти з тими людьми, яким проблеми Солом’янського району чужі. Ось власне з цим я визначився і буду чекати.

За роки депутатства, який власний здобуток вважаєте найголовнішим?

Я з сином гуляв за чітко визначеним маршрутом – котив візочок до боксерської зали “Чемпіон” на Озерній, 9, яку ми з “розливайки” зробили. Впевнений, що ми добре капіталізували квартири навколо – зробили залу, сквер, дорогу, ЛЕД-освітлення, прибрали гаражі, повернули дві парковки.

Якщо глобально, найважливіше – це не титули чи посади. Це все відходить. Хочу прийти в свій двір, округпо закінченню своє каденції, і щоб мені просто сказали “ти не розчарував”.

На місці колишньої «розливайки» тепер тренуються майбутні чемпіони

Чим незадоволені?

Як депутат, перш за все, відсутністю генерального плану міста. Без планування ми зречені на постійне «гасіння пожеж». Як людина – необхідністю обмежити фізичні навантаження. Зазвичай я постійно граю у футбол, але зараз цьому заважає артроз, як наслідок ще й вагу набираю.

Яке питання поставили б самі собі?

А чи зможеш?

Цитати:

Всі історії з будівництвами у Києві досить двоякі. Як правило це спадок від попередніх правителів міста – Омельченко, Черновецький. Наприклад, Протасів Яр? Хто нарізав там ділянки? Підніміть документи – подивіться. Ми прикрили там, де була оренда, а інші – там держакт на землю і це вже приватна власність”.

На початку, я казав помічникам, що головне – це швидко добігти з дому до приймальні, щоб люди не заплювали. Зараз я цього не боюся і спокійно пересуваюся районом. Люди все бачать і адекватно оцінюють твої справи”.

Цифра:

5330 звернень громадян, 284 відремонтованих під’їздів, 82 встановлених дитячих майданчиків і безліч інших справ – звіт депутата перед виборцями вражає цифрами.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *